В більшості слов’янських мов подібні дієслова вимагають після себе подібних відмінків. Тому, вивчаючи чеську, польську, хорватську чи болгарську (потрібне підкреслити) ми з вами достатньо розпещені тим, що у переважній більшості випадків НЕ мусимо вчити, якого відмінку, після якого дієслова вживати. У переважній більшості, але не завжди. Трапляються все ж і винятки, часом вони відверто дратують, а часом роблять вивчення сусідської мови ще цікавішим, бо розкривають самобутність і унікальність кожної зі споріднених мов.
У чеській мові одним з таких прикладів є дієслово rozumět, який схожий і на український «розуміти», і на польський «rozumieć», і на білоруський «зразумець», і навіть десь глибоко у російській пам’яті лишився цей же корінь («по своему разумению»). Але на відміну від сусідів, які розуміють (кого?, що?), чехи розуміють (кому? чому?):
UA: Я розумію (кого?, що?) своїх сусідів.
PL: Rozumiem (koho? co?) swoich sąsiadów.
ALE POZOR:
CZ: Rozumím (komu? čemu?) svým sousedům.
UA: Я (кого?, що?) цього геть не розумію!
PL: (koho? co?) Tego w ogóle nie rozumiem!
ALE POZOR:
CZ: Já (komu? čemu?) temu vůbec nerozumím!
Інакше кажучи, якщо в українській і інших слов’янських мовах дієслово розуміти передбачає вживання після себе знахідного відмінка (biernik, akkuzativ, винительный падеж), то в чеській давального (celownik, dativ, дательный падеж). Ніби і не складно, але точно незвично. Знайти цьому пояснення, напевно і можна, але точно простіше застосувати принцип «Не розумію, але приймаю», з яким нас вчили ставитись до чужої культури в часах моїх університетських релігієзнавчих студій.
Отже, чеське дієслово rozumět завжди вимагатиме після себе давального відмінка!
rozumět + Dat (komu? čemu?)
Описана ситуація з дієсловом rozumět може спонукати нас, аби в наступних публікаціях (після родового (genitiv) і знахідного (akkuzativ) детальніше придивитись до давального (dativ) відмінка у чеській мові.
Чешский язык от А до Ž 
Добавить комментарий